Anna Siedykh v zbierke Cudzinečnosť píše v dvoch jazykoch: v rodnej ukrajinčine a v slovenskom jazyku, ktorý sa stal jej druhým domovom. V básňach sa vytvára unikátny priestor, v ktorom sa ukrajinčina a slovenčina prelínajú, vedú rozhovor a odkazujú na seba. Básne nie sú prekladmi, ale vyznaniami, ktoré vychádzajú z blízkosti a zároveň z rôznosti jazykov a kontextov. Odrážajú dôveru, že jazyk nie je len dorozumievacím prostriedkom, ale aj zhmotnením kolektívnej a individuálnej pamäti. Mladá autorka nezaprie svoju dychtivosť pri objavovaní sveta, zároveň sa však stretáva s krutosťou tohto času, vojnou, ktorá všetko ovplyvňuje a mení. Siedykhovej tvorba je v slovenskej literatúre jedinečná a prináša nečakané obohatenie slovenskej, ale i ukrajinskej kultúry, ktoré vzniklo za týchto mimoriadnych tragických okolností.

У своїй збірці «Чужість» Анна Сєдих пише двома мовами: рідною українською та словацькою, яка стала для неї другою домівкою. Вірші створюють унікальний простір, у якому українська та словацька мови переплітаються, ведуть розмову та відсилають одна до одної. Вірші не є перекладами, а сповіддю, що походить від близькості і водночас від розмаїття мов і контекстів. Вони відображають впевненість у тому, що мова є не лише засобом комунікації, але й матеріалізацією колективної та індивідуальної пам'яті. Молода авторка не заперечує свого прагнення досліджувати світ, але водночас вона стикається з жорстокістю цього часу, війною, яка зачіпає і змінює все. Творчість Сєдих є унікальним явищем у словацькій літературі і приносить несподіване збагачення словацькій, а також українській культурі, створеній за цих надзвичайних трагічних обставин.